Задорнов Михайло Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Задорнов.
Михайло Задорнов
Михаил Задорнов
Ім'я при народженніМихайло Миколайович Задоронов
Народився21 липня 1948(1948-07-21)
Юрмала, Латвійська Радянська Соціалістична Республіка, СРСР[1]
Помер10 листопада 2017(2017-11-10) (69 років)
Москва, Росія
·рак головного мозку[d]
ГромадянствоСРСР СРСР→Росія Росія
Національністьросіянин
Діяльністьписьменник-сатирик, драматург
Сфера роботиаматорська лінгвістикаd, satirical literatured[2], гумористична літератураd[2], драма[2] і акторське мистецтво[2]
Alma materМосковський авіаційний інститут (1974)
ЗакладМосковський авіаційний інститут
Мова творівросійська
Роки активності1974—2017
Жанрсатира, дослідження у галузях: історія; етимологія російської мови
БатькоЗадорнов Микола Павловичd
У шлюбі зЗадорнова Велта Янівнаd
Нагороди
Орден Пошани
Орден Пошани
ПреміїПремія Ленінського комсомолу (1975)
Сайт: zadornov.net
CMNS: Задорнов Михайло Миколайович у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Миха́йло Микола́йович Задо́рнов (рос. Михаил Николаевич Задорнов; * 21 липня 1948, Юрмала, Латвійська РСР, СРСР — пом. 10 листопада 2017, Москва, Росія) — радянський і російський письменник-сатирик, драматург, гуморист, актор, комік, українофоб, пропагандист[3]. Лауреат премії Ленінського комсомолу, член Спілки письменників Росії. Автор близько десяти книг, серед яких ліричні та сатиричні оповідання, гуморески, нариси, п'єси та подорожники. Син письменника Миколи Задорнова. Відомий публічними шовіністичними антизахідними та антиукраїнськими висловлюваннями[4][5][6][7][8][9] та псевдонауковими «дослідженнями», які неодноразово критикувались і не визнавались науковим суспільством. Підписав колективне звернення «Діячі культури Росії — на підтримку позиції Президента по Україні та Криму».

Згідно з оприлюдненим 1 квітня 2019 року опитуванням Всеросійського центру вивчення громадської думки Михайло Задорнов посів перше місце серед улюблених росіянами гумористів[10].

Біографія

[ред. | ред. код]

Батько — Задорнов Микола Павлович[ru] (1909—1992), радянський письменник, заслужений діяч культури Латвійської РСР (1969), лауреат Сталінської премії за роман «Амур-Батечко» (1952). Мати — Олена Мельхіорівна Задорнова (до шлюбу Матусевич).

Закінчив ризьку середню школу № 10. Зауважив в одному з своїх виступів, що вперше вийшов на сцену в другому класі, граючи ріпку з однойменної казки. Причому «витягався так елегантно, що кричали „Біс, браво!“ Мовляв, витягніть його ще раз!»

1974 закінчив Московський авіаційний інститут за спеціальністю інженер-механік. У 1974–1978 рр. працював на кафедрі МАІ 204 «Авіаційно-космічна теплотехніка» інженером, згодом — провідним інженером.

Почав друкуватися в 1974 році. У 1970-ті-1980-ті — режисер-постановник студентського театру МАІ «Росія». З колективом агіттеатру об'їхав усі куточки СРСР, нагороджений премією Ленінського комсомолу.

1984–1985 року — завідувач відділу сатири та гумору в журналі «Юність».

Дебютував на ТБ з монологом «Лист студента додому» 1982 року, однак справжня популярність прийшла до нього за два роки, коли він прочитав своє оповідання «Дев'ятий вагон». Оповідання і мініатюри Задорнова виконували багато артистів, а, починаючи з 90-х, він і сам виконував свої твори. Він був співавтором передач «Аншлаг», «Сміхопанорама», «Сатиричний прогноз», «Дочки-матері». 1992 року був членом журі Вищої ліги КВК на двох чвертьфіналах[11][12]. 1998 був членом журі фестивалю Горлаючий КіВіН у рідній Юрмалі[13].

Починаючи з 1990 року, у світ виходять книжки Задорнова «Не розумію», «Кінець світу», «Повернення», одноактна п'єса «Сучасні люди», весела п'єса для сумного кіно «Кофтинка», чотирьохтомник «Велика країна з непередбаченим минулим», «Ми всі з Чі-Чі-Чі-Пі», «Крихітні зірки», «Задоринки». У цей же час за мотивами його п'єси «Сучасні люди» на Одеській кіностудії знятий фільм «Хочу вашого чоловіка» (1992), де він зіграв роль Андрія.

Михайло Задорнов — лауреат премій «Золоте теля» й «Овація».

Саме Задорнов вітав країну (тоді вже Росію) 31 грудня 1991 року в новорічному зверненні замість президента[14]. У своєму виступі Задорнов так захопився, що через нього затримали трансляцію бою курантів.

1993 року Задорнов отримав квартиру в «номенклатурному будинку» для високоповажних посадовців по вул. Осінній, 4/2, де були також квартири Б. М. Єльцина, В. С. Чорномирдіна, О. В. Коржакова. Останній написав у своїй книзі «Борис Єльцин: від сходу сонця до заходу»[15]:

Нашим сусідом по дому став письменник-сатирик Михайло Задорнов. Його дружба з Єльциним почалася ще у Юрмалі, під час відпочинку. Міша вмів розвеселити Бориса Миколайовича: смішно падав на корті, зумисне хибив, жартував. Й ось так, напівжартома, ввійшов у довіру… Після відпустки ми продовжили парні тенісні зустрічі. І раптом Задорнов потихеньку до мене звернувся: «Саша, я дізнався про новий будинок. А у мене дуже поганий район, у під’їзді п’яниці туалет влаштували. Поверхом вище взагалі алкоголік живе. Візьміть до себе». Ми взяли

Михайло Задорнов вивів на велику естраду Максима Галкіна. Вони товаришували.

Сатирик добре знаний своїми критичними висловленнями на адресу сучасної західної (насамперед — американської) культури та відповідного способу життя. На знак протесту проти дискримінації збірної Росії на Зимовій Олімпіаді 2002 року закреслив у паспорті американську візу.

З 2006 року письменник виступає з численними любительськими вправами з етимології російських слів, що ігнорують усі досягнення науки у цій галузі.

Як могло вийти, що такий розумний народ раптом зник з історії? Дуже давно на землі аріїв прийшов льодовик. Довелося нашим пращурам залишити насиджені північні краї та піти за сонцем. Так арії розсіялись — від слова «Рассєя» — на безліч племен, що живуть від Індії до Європи. Зате сонячне Ра поширилось на інші мови. Навіть до грецької та латини:

Літерату-ра, культу-ра, г-ра-мота і… сати-ра

Б-ра, люст-ра, ра-мпа, фа-ра…[16]

Попри відсутність будь-якої підтримки з боку професійних істориків та філологів, продовжував псевдонаукові «дослідження» з історії слов'янства та російської мови на потребу непрофесіоналів, через що піддавався критиці з боку професійних науковців[17].

У грудні 2009 року Задорнов відкрив у Ризі бібліотеку імені свого батька, Миколи Задорнова. Бібліотека була оголошена загальнодоступною та безкоштовною для усіх[18].

27 травня 2010 у селі Воскресенське Ленінградської області письменник представив суспільству пам'ятник няні О. С. Пушкіна Арині Родіонівні, виконаний скульптором Валерієм Шевченком у її зріст 160 см. Вага пам'ятника 500 кг. Михайло Миколайович виступив ініціатором проекту та головним спонсором, оплативши спорудження пам'ятника зі свого фонду. Урочисте відкриття віднесли до 211-ї річниці з дня народження поета[19][20][21][22][23].

Смерть та поховання

[ред. | ред. код]

2016 року у сатирика було діагностовано рак головного мозку. Лікувався в Німеччині і в одній з клінік країн Балтії[24].

Помер 10 листопада 2017 року у Москві[25].

Похований 15 листопада на головному цвинтарі міста Юрмала у Латвії[26].

Музика

[ред. | ред. код]

Пісня «Даду внедрьож», виконавця пана Дадуди, що виконує ніби Михайло Горбачов, нарізана з виступу Задорнова, де він висміює політика через його неграмотність. Ідею написати фейлетон надав Євген Петросян[27].

У рамцях концерту «Задорний день» Михайло періодично наспівує спеціальну музичну тему і навіть читає під неї монологи[28]. На його офіційному сайті можна знайти мікси виступів, зроблених з Валерієм Царьковим (Dj Valer): «Захід-западня», «Російський новий рік», «Гиря», «Попса». Задорнов же стверджує, що в нього немає ані голосу, ані слуху, і що ведмідь не просто наступив йому на вуха, а й танцював на них[29].

Пластика

[ред. | ред. код]

Свої виступи Задорнов проводив стоячи, тримаючи у руках написану програму. Але згодом він почав включати до програми виступи гімнастів Ірини Казакової та Дмитра Булкіна. Він і сам виконував деякі вправи, зокрема розтягування, шпагат, ходив на руках, стояв на голові, здебільшого з брейк-командою Юді, з якою познайомився на шоу «Хвилина слави», де був у складі журі[30].

Творчість

[ред. | ред. код]
Докладніше: Творчість Михайла Задорнова

Позиція щодо України та українців

[ред. | ред. код]
Зовнішні відеофайли
Михайло Задорнов про Кличко, Євромайдан і Шустера

В жовтні 2013 року, після боксерського бою Володимира Кличка і Олександра Повєткіна, у якому перемогу здобув Кличко, зробив заяву, в якій назвав західних українців зрадниками.

Звичайно, я розумію західних українців, їх я не звинувачую. Вони завжди були зрадниками. Вони завжди лежали під Польщею. А поляки завжди зраджували Росію на догоду будь-яким західним інтересам. Маю право це говорити, тому що в мені є польська кров[31][32][33][34][35].

5 січня 2014 року назвав українців, що стоять на Євромайдані, «єврохохлами» і заявив, що вони розійдуться, щойно його «перестануть утримувати олігархи»[36].

У березні 2014 року підписав листа на підтримку політики президента Росії Путіна щодо російської військової інтервенції в Україну.

Гуморист також висміював українську армію та війська НАТО за їх нібито небоєздатність та слабкість перед російськими солдатами[37].

Реакції

[ред. | ред. код]
Див. також: Бойкот російського кіно

У жовтні 2014 року Державне агентство України з питань кіно закликало керівників телебачення та ЗМІ не допускати появи в ефірі та на шпальтах, зокрема, Михайла Задорнова через українофобські заяви та вчинки[38]. Також Задорнов став персоною нон-грата в Україні[39].

Жарт про збитий Боїнг

[ред. | ред. код]

На одному з концертів Задорнов пожартував щодо трагедії з Боїнгом рейсу МН17:

«Псакі видала точні причини падіння Boeing. Малайзійський Boeing, сказала вона, впав бо був важчий за повітря»[40]

Насправді немає достовірних даних, що Дженніфер Псакі говорила такі слова[41]. Проте подібна фраза була у виступі російського прокурора Чусовського району Андрія Далієва. 2010 року він коментував падіння МіГ-31 під час навчань у Пермському краї:

«Літак впав з причини сили тяжіння, оскільки машина важча за повітря»[40][41].

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Задорнов М. Н. Я никогда не думал…: Избранное — Москва: Эксмо, 2006. — 624 с. — ISBN 978-5-699-16143-0
  2. ↑ а б в г Чеська національна авторитетна база даних
  3. ↑ Смерть Задорнова: сделают ли русские вывод, как их кинули с их главной пропагандой?. Архів оригіналу за 22 вересня 2020. Процитовано 11 листопада 2017.
  4. ↑ Задорнов упорствует в своей украинофобии [Архівовано 14 липня 2015 у Wayback Machine.], uainfo, 05.01.2014,
  5. ↑ Українофоб Задорнов вважає, що Путін і Медвєдєв мають йти у відставку [Архівовано 5 липня 2015 у Wayback Machine.], espreso.tv, 4 ЛИСТОПАДА, 2014
  6. ↑ Задорнов ответит за «еврохохлов» (відео) [Архівовано 5 липня 2015 у Wayback Machine.], Преса України, 06.01.2014
  7. ↑ Задорнов по-блюзнірськи пожартував про збитий малайзійський «Боїнг» (ВІДЕО) [Архівовано 5 липня 2015 у Wayback Machine.], Громадсько-політичний портал «Воля народу», 01.07.2015
  8. ↑ Госкомтелерадио призвал СМИ забыть о существовании Пореченкова, Охлобыстина, Задорнова и Кобзона [Архівовано 6 липня 2015 у Wayback Machine.], «Комсомольськая правда в Украине», 31.10.2014
  9. ↑ Как Задорнов унижал Украину, США и издевался над трагедиями - Гражданская оборона. - Телеканал ICTV. - YouTube. Архів оригіналу за 4 березня 2021.
  10. ↑ Хто кумедніше жартує?. Архів оригіналу за 1 квітня 2019. Процитовано 21 серпня 2020.
  11. ↑ Сезон 1992 года / 1/4 КВН-92 (ДГУ-СГУ-ПГУ, «Гусары-Баку-Алчевск») [Архівовано 25 листопада 2010 у Wayback Machine.] Протоколы игр на сайте AMIK.RU (рос.)
  12. ↑ Сезон 1992 года / 1/4 КВН-92 («ХАИ-Луганск-ЛФЭИ», «ЕрМИ-ТашПИ-Тамбов») [Архівовано 19 жовтня 2010 у Wayback Machine.] Протоколы игр на сайте AMIK.RU (рос.)
  13. ↑ Сезон 1998 года / Юрмала-98 [Архівовано 2013-02-01 у Wayback Machine.] Протокол фестиваля на сайте AMIK.RU
  14. ↑ Традиция новогодних поздравлений: от генсека ЦК КПСС Брежнева до сатирика Задорнова. newsru.com. Архів оригіналу за 3 березня 2009. Процитовано 2009-8-6. {{cite web}}: Cite має пусті невідомі параметри: |description= та |datepublished= (довідка)(рос.)
  15. ↑ О. Коржаков. Борис Єльцин:від сходу сонця до заходу = Борис Ельцин:от восхода до захода. — М., 1997.
  16. ↑ Третье ухо. Михаил Задорнов. :: Малмыж Точка Ру. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 23 жовтня 2010.
  17. ↑ Ответ русского ученого филолога Михаилу Задорнову // YouTube. Архів оригіналу за 16 листопада 2017. Процитовано 13 січня 2018.
  18. ↑ Известия. Ру: Задорнов открыл в Риге библиотеку
  19. ↑ Слуцкая, Юлия (27 мая 2010). Представлен памятник няне Пушкина. Департамент информационной политики правительства Ленинградской области. Процитовано 29 травня 2010.[недоступне посилання з квітня 2019]
  20. ↑ Михаил Задорнов подарил Ленобласти памятник Арине Родионовне. Балтийское Информационное агентство. 27 мая 2010. Процитовано 29 травня 2010.
  21. ↑ Памятник няне Пушкина появился в Ленинградской области. РИА Новости. 27 мая 2010. Процитовано 29 травня 2010.
  22. ↑ Под Петербургом откроют памятник Арине Родионовне. Известия. 28 мая 2010. Архів оригіналу за 5 серпня 2012. Процитовано 29 травня 2010.
  23. ↑ Кифичак, Вероника (29 Май 2010). Задорнов уминает картошечку. Блик.ua. Архів оригіналу за 12 грудня 2010. Процитовано 29 травня 2010.
  24. ↑ Хворий на рак Михайло Задорнов приніс покаяння і примирився з Церквою. SLOVO TODAY | новини християнського світу. Архів оригіналу за 9 листопада 2017. Процитовано 10 листопада 2017.
  25. ↑ Помер Михайло Задорнов /Укрінформ, 10.11.2017/. Архів оригіналу за 12 квітня 2021. Процитовано 10 листопада 2017.
  26. ↑ Михаила Задорнова похоронилив Латвии /Новости Латвии, 15.11.2017/. Архів оригіналу за 16 листопада 2017. Процитовано 15 листопада 2017.
  27. ↑ фейлетон Михайла Задорнова на YouTube
  28. ↑ Виконання Задорновим фейлетону під музику на YouTube
  29. ↑ Хочу быть бабочкой! Онлайн-конференция Михаила Задорнова на сайте «Московского комсомольца» от 20 июля 2008 года
  30. ↑ Михаилу Задорнову — 60: Юбилей в «Дзинтари» со шпагатом и стойкой на голове Отчёт о юбилейном концерте на сайте intelligent.lv
  31. ↑ Задорнов назвав українців зрадниками. Архів оригіналу за 14 жовтня 2013. Процитовано 15 жовтня 2013.
  32. ↑ Я розумію західних українців, вони завжди були зрадниками – Задорнов про бій Кличка. Архів оригіналу за 11 жовтня 2013. Процитовано 15 жовтня 2013.
  33. ↑ Задорнов назвав Кличка «російським богатирем», а західних українців – зрадниками.
  34. ↑ Перемога Кличка виявила імперські комплекси Задорнова та його зневагу до українців та поляків. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 15 жовтня 2013.
  35. ↑ Кличко - Повєткін: українська гордість проти російської ворожнечі. Архів оригіналу за 1 квітня 2014. Процитовано 15 жовтня 2013.
  36. ↑ Російський комік Задорнов поцікавився, чи не розбіглися «єврохохли» з Майдану. Архів оригіналу за 6 січня 2014. Процитовано 5 січня 2014.
  37. ↑ Жарти на крові: як Задорнов висловлювався про війну в Україні на догоду Кремлю. ТСН.ua (укр.). 10 листопада 2017. Архів оригіналу за 4 квітня 2022. Процитовано 2 червня 2022.
  38. ↑ Держкомтелерадіо закликає оголосити бойкот Кобзону, Охлобистіну, Задорнову та ін. [Архівовано 3 листопада 2014 у Wayback Machine.]. ТВі. 31.10.2014
  39. ↑ Персони нон грата: СБУ заборонила в'їзд в Україну Задорнову, Михалкову і іншим російським артистам. ТСН.ua (укр.). 31 травня 2017. Архів оригіналу за 2 червня 2022. Процитовано 2 червня 2022.
  40. ↑ а б ТСН. Зал реготав із жорстокого жарту Задорнова про збитий Boeing 777. Архів оригіналу за 1 вересня 2015. Процитовано 31 жовтня 2015.
  41. ↑ а б Російська служба ВВС. Шутка Задорнова об упавшем «Боинге» и другие перевранные цитаты. Архів оригіналу за 15 вересня 2015. Процитовано 31 жовтня 2015.

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Задорнов Михайло Миколайович
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Задорнов Михайло Миколайович
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Задорнов_Михайло_Миколайович&oldid=43371045